Після тривалих роздумів я погодився на текст в повному обсязі – занадто контраверсійний мотив, озвучений відомим в певних колах одеським марксистом. За деяких умов він здатен посісти ролю Біблії, в процесі інституціоналізації властиво українських комуністів. Буде ними «Лівиця», «Че Гевара», УКРС чи, можливо, ширший пролетарський фронт типу «Нових Лівих», вирішить час. Для цього мало переорієнтації на спадщину Скрипника, Мазлаха і Шумского, до котрої вже рухається, хай і обмежене коло юних рев. неофітів.
З огляду на існуючий за лаштунками фактів лівий пас’янс, мені видається, що саме “Че Геварі” зручна подібна історична інтерпретація. Естетично та ідеологічно вивірена вона ламає старіші есерівські та петлюрівські настанови, безапеляційно стаючи на грунт двозначної заангажованості, котра, разом з позиціонованим “Лівицею” дискурсом щодо лівої УПА здатна остаточно поховати шкільну версію соціальних розвалів.
В цьому випадку слід відмовитися від більшості набутих з дитинства стереотипів, відповідно до яких українські визвольні змагання це, в першу чергу – Петлюра та УНР, Коновалець і УВО, Бандера та УПА, котрих ми часто ототожнюємо, зливаючи до однорідної, проукраїнської ідеологічної маси. Чи значить це, що разом із стереотипами треба відмовлятися від українських репризентантів Консервативної революції справа? Це особиста справа кожного, хто тупцює на стежці громадянських очікувань. Особисто я до цього не готовий. І потреби, зрештою немає, оскільки контра – глибше за схильність до ксенофобії, тоталітаризму та буржуазності, поняття. Це їхня квінтесенція і, користуючи з діалектично помилкової позакласової риторики – відсутність української частки дробу, числівник то чи знаменик – не суттєво.
| < Prev | Next > |
|---|
